Як все було

Місце, в якому розташовується сучасне м. Дніпро, з давніх-давен було сприятливим для проживання – за винятком тих тисячоліть палеоліту, коли тут проходив кордон льодовикового щита.

За часів Великого переселення народів через край пройшли войовничі орди гунів, аварів та мадярів.

Після монгольської навали край запустів, осіле населення відтягнулося далеко на північний захід – аж до Києва та Лубен. В степах же, які отримали назву «Дике поле», кочували ногайські орди, підвладні кримському хану.

У XVI столітті почалося поступове заселення й відродження краю, особливо після становлення Запорозького козацтва і організації нижче по Дніпру Січей, що були перепоною на шляху татарських загонів на північ.

Після 1667 року Лівобережна Україна (що складалася з земель Гетьманщини та Війська Запорозького) – виявилася на правах автономії в складі Московського царства.

У результаті чергової війни з турками Російська імперія закріпилася у гирлі Дніпра — Південного Бугу та Криму.

Катеринослав

Щоб керувати цими землями, потрібен був адміністративний центр. Нове місто було засноване у 1776 р. і назване Катеринославом на честь російської імператриці Катерини II, що зійшла на трон внаслідок палацового перевороту і вбивства свого чоловіка Петра ІІІ.

Є ще одна версія — у ті часи не прийнято було називати міста на честь живих осіб, тому, щоб догодити правительці, місто було названо на честь святої великомучениці Катерини Олександрійської.

Назва місту вибрав Григорій Потьомкін. Це заклало тенденцію, за якою назви затверджувалися згідно з рішеннями вищих органів управління.

Новий Катеринослав зберігав в недоторканності своє ім'я тільки до смерті Катерини II (1796 р.).

Новоросійськ

Уже через рік після смерті Катерини II, 22 грудня 1797 указом її сина Павлом І Катеринослав був перейменований в Новоросійськ. Перейменування відбулося в рамках прагнення нового імператора знищити всякі нагадування про діяльність своєї матері.

Павло злив в одну Новоросійську губернію Катеринославське намісництво і Таврійську область, і зробив Новоросійськ центром цієї губернії і всього регіону

Після смерті Павла I на прохання городян імператор Олександр I (онук Катерини ІІ) у 1802 році повернув місту колишню назву.

На цьому перипетії з назвами на довгий час закінчилися.

З назвою "Катеринослав" місто сформувався, як індустріальний центр регіону, пройшов революцію і побачив початок радянської влади. Показово, що на початку XX століття, коли вже відчувалися "революційні вихори", в міській громаді Катеринослава існував консенсус з приводу назви міста. Ніяких пропозицій щодо перейменування не надходило аж до 1917 р.

Січеслав

Соціальний запит на зміни назви міста на Дніпрі проявився з початком революції в 1917 р. В роки існування Української народної республіки, місто неофіційно називалося Січеслав. Ця назва пропонувалася у 1918 році Центральною Радою, проте через її усунення не була реалізована.

Реально назва "Січеслав" існувала лише в місцевих українських виданнях. Її використовували пронаціональні українські сили та представники української інтелігенції.

Існує не підтверджена ніякими даними легенда, що таку назву місту дав Дмитро Яворницький. Логіка перейменування така: стверджується, що в назві міста емоційно зберегли частину, яка означала прославляння. А оскільки славити російську імперську епоху і «століття Катерини» в ті роки вже не було за честь, то до приставки «Слав» замість Катерини приєднали Запорізьку Січ:

«Пора нам перестати славити розпусного ката українського народу, царицю Катерину II, назвою нашого міста. Січ Запорізька, на землі якої стоїть наше місто, була справжньою комуною, де і землі, і луки, і лови, і їжа з одного котла – все було спільним, комунальним»

Ідея перейменування Катеринослава стрімко "пішла в маси". Почалася епопея з пропозиціями нових назв. На місцях народжувалися в основному дуже екзотичні пропозиції. Наприклад, на зборах робочих колективів пропонували такі варіанти – Ленінослав, Металіст, Краснослав, Червоно-Рурськ.

Дніпропетровськ

Але офіційне перейменування сталося лише 1926 року. Саме тоді Катеринослав було перейменовано на Дніпропетровськ. На честь діяча комуністичної партії місцевого походження Григорія Івановича Петровського та річки Дніпро, що проходить через усю Україну. Почалося все в жовтні 1925 року, коли глава міськвиконкому та окружного виконкому Іван Гаврилов, виступаючи на міському пленумі, запропонував клопотати перед союзними органами влади про перейменування міста. Пленум цю ідею підтримав і виніс на обговорення регіональних органів влади.

На той момент Петровський був номінальним керівником Радянської України (в 1919-1938 роках). Офіційна посада його мала назву "Голова ВУЦВК - Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету", неофіційно його називали "Всеукраїнський староста".

Перейменування міста породило ряд топонімічних колізій, пов'язаних зі складною структурою нової назви і його перекладом на українську мову. В епоху українізації 1920-х рр. офіційні документи оформляли насамперед по-українськи. На українському "місто" середнього роду. Тому спочатку місто називали "місто Дніпро-Петровське". З початку 1930-х років стало вживатися злите написання - "Дніпропетровське". Після згортання українізації на початку 1930-х років назва міста усталене, і українською мовою місто називалося як всім знайомий тепер "Дніпропетровськ".

Дніпропетровськ в 1950-1980-х рр. перетворився в один з найбільших східноєвропейських мегаполісів. Під цією назвою місто відбувся як «кузня кадрів» для всієї України і СРСР і всесвітньо відомий центр космічної промисловості.

У повсякденному спілкуванні ім'я великого міста «Дніпропетровськ» скоротилося до «Дніпра» і стало схоже з назвою річки.

Дніпро